Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу; 2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності; 6) передачі справи на розгляд іншому суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін; 9) визначення розміру судових витрат; 10) внесення виправлень у рішення; 11) відмови ухвалити додаткове рішення; 12) роз’яснення рішення; 13) зупинення провадження у справі; 14) закриття провадження у справі; 15) залишення заяви без розгляду; 16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду; 17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами; 18) видачі дубліката виконавчого листа; 19) поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання; 20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; 21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; 22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; 23) примусового проникнення до житла; 24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках; 25) заміни сторони виконавчого провадження; 26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби; 28) повороту виконання рішення суду; 29) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; 30) відмови в поновленні втраченого судового провадження; 31) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника.

Зазначені вище ухвали можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно до буквального змісту кожного з пунктів. Наприклад, оскарженню підлягають ухвали про забезпечення позову, а не про відмову в забезпеченні позову; про відмову у відкритті провадження у справі, а не про відкриття провадження у справі; про відмову поновити пропущений процесуальний строк, а не про його поновлення; про зупинення провадження у справі, а не про відмову зупинити провадження тощо. Слід також зауважити, що ухвали про відкриття провадження у справі можуть бути оскаржені лише з підстав недотримання правил підсудності.

Крім того, в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали про забезпечення доказів (ч. 4 ст. 135 ЦПК України), окремі ухвали суду (ч. 2 ст. 211 ЦПК України), ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні клопотання з цього питання (ст. 397 ЦПК України), а також ухвали суду першої інстанції, якими вирішені питання, що не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказаний вище перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, є виключним. Усі ж інші ухвали не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на них, відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Таким чином, в апеляційному порядку можуть бути переглянуті лише ті ухвали, перелік яких визначений ЦПК України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Вопрос, конечно, сформулирован не корректно. Органы регистрации актов гражданского состояния вообще не взыскивают алиментов, ни до, ни после развода. Если бывшие супруги не смогли мирно, без вмешательства государственных органов определить размер алиментов, то размер алиментов определяется судом. А взысканием алиментов, в случае, если должник своевременно не уплачивает, занимаются подразделения государственной исполнительной службы.